вівторок, 1 січня 2019 р.

 

Пам’ятаємо і пишаємося

Понеси мене на крилах , радосте моя,

Де на пагорбах і схилах сонця течія,

Де стоять в обновах білих , в чистому вбрані

Рідні хати - білі хати з хмелем при вікні...

Такими словами поета Василя Симоненка розпочався  літературно-музичний вечір, присвячений 100-річчю з дня народження нашого земляка, письменника і кіносценариста - Івана Стаднюка.

5 березня до Побережненського будинку культури зійшлися вшанувати славетного краянина жителі сіл Кордишівка, Побережне, Степанівка.

Прибули й запрошені гості: Олексій Олексійович Плакида, Петро Оксенович Василинич, Анатолій Васильович Балатюк, Микола Романович П’ятак, Світлана Василівна Гуменчук, Сергій Феодосійович Зашкарук, Микола Олександрович Гармідер, Василь Данилович Плаксій, Віктор Іванович Титко та сільський голова Андрій Миколайович Король.

Святково підсвічений портрет Івана Стаднюка у центрі сцени додавав урочистості. На екрані з самого ранку (ну зовсім, як колись давно) показували фільми «Максим Перепелиця», «Артист із Коханівки», «Ключі від неба», «Між високими хлібами», «Дипломати мимоволі», «Війна», автором сценаріїв яких був Іван Фотійович,





Продовженням літературного вечора стали цікаві розповіді про життя і творчість нашого земляка. Іван Стаднюк любив Україну і свою малу батьківщину. Як пам’ять про нього звучали пісні «Село у долині», «Мамина криниця», «Українське попурі», «Україно – ненько» та «Рідній Кордишівці» у виконанні Люмили Чорної, Ольги Пацалюк та жіночого вокального ансамблю.

Закінчився захід показом коротких уривків з фільмів за сценаріями Івана Фотійовича та переглядом книжково-ілюстративної виставки «Пам’ять через роки». 





 

ГОЛОДОМОР: НЕВИПЛАКАНІ СЛЬОЗИ УКРАЇНИ

                                                                  Ми принесли вам колоски й свічки,

                                                                  Ви в нашій пам'яті – навіки.

                                                                  Батьки, сусіди, чоловіки й жінки,

                                                                  І ви – замученії діти.

    Похоронним дзвоном по всій нашій землі прокотилася страшнюча чума Голодомору. Не оминула і наше село . У 1932-1933  роках голод забрав життя більше двохсот жителів села Зарудинці (нині Побережне) . Свідчення про той злочин були зібрані у 2006 році і зберігаються в бібліотеці та школі.