Своє літочислення село веде з 17-го
століття. За словами старожилів, які набули свої знання з розповідей попередніх
поколінь, село в глибоку давнину було дуже маленьке. І в народі носило назву
«Чайка», тому, що було розташоване на березі невеличкої річки і мало
птахоподібну форму (два крила і хвіст).
Наступна назва, що згадується в
історичних документах - Зарудинці. Назва ця пов'язана з прізвищем
старшини Заруди, який тут оселився і був на чолі общини, яка існувала в селі.
У 1968 році Зарудинці перейменовано на Побережне.
Сталося це через те , що село спочатку належало до Обіднянської волості
Брацлавського уїзду, потім стало частиною Немирівського р-ну. А в цьому районні
уже було село, яке також носило назву -
Зарудинці. Необхідно було змінити назву. Назвали Побережне, оскільки розміщене на берегах річки Галич .
Побережне розташоване на відстані 30 км від обласного центру
- м. Вінниці, за 5 км від селища Вороновиця, в 4-х км від села
знаходиться залізнична станція .
У 1867р. в селі відкрилась школа
грамоти, яку очолив старший приходський священик Доміон Бабецький.
На даний час на території села Побережне розташована середня
загальноосвітня школа І – ІІ ступенів, в якій навчається 80 учнів.
Навпроти школи збудоване приміщення
дитячого садочку «Світанок». Назва його походить від назви колгоспу, який
виділив кошти на будівництво. В 1992 році садок розпочав свою роботу. На
другому поверсі дитячого садка розташована початкова школа.
Неподалік від школи височіє
будівля Будинку культури. На даний часу ньому працює сільська бібліотека,
гуртки художньої самодіяльності.
Не забувають в селі і про духовність.
На стадії завершення знаходиться будівництво нової церкви в центрі села, так як
стара церква двічі руйнувалася (за козацьких та радянських часів).
Особливу увагу приділено вшануванню
пам’яті полеглим у Другій світовій війні
односельчанам . З цією метою в селі збудовано пам’ятник та Алея слави. На
гранітних стелах навічно викарбовано прізвища односельців, які віддали своє
життя в ім’я Перемоги.
Історія
школи
Перші згадки про школу,
яка була відкрита при церкві священиком Домініаном Бабецьким, датовані
1867 роком. До 1949 року в селі Зарудинці була лише початкова школа. 1949 – Кордишівську семирічну школу перевели в
с Зарудинці. Директором її був Кузьменко
Стах Іванович , завучем
Кучер Ольга Демидівна.
1955-1956 н.р. – директор Буряк Дмитро Семенович , завуч- Кучер О.Д..
Працювала школа в старому приміщенні у дві зміни. На той час у класах нараховувалося
по 40 учнів . Були також паралельні класи. У 5 класі, класний керівник Титко
Іван Мефодійович, було 47 учнів.
1959р. –
колгосп імені Дімітрова і колгосп села Степанівки було об’єднано. Голова
колгоспу Лисий Федір Філімонович віддав розпочате будівництво контори колгоспу
(стіни та крокви)під школу директору Буряку Д.С., сказавши: «Добудуй і буде
школа» - «А чим?»- «Он гори матеріалу – сосни. Бери скільки тобі потрібно».
Самі учителі школи крили дах , мастили стіни. Жителі села організували толоку.
Технічні працівники різали сосну ,а Титко І.М.,Буряк Д.С. та секретар школи
Мизюк С. робили дилі – до 1960 року потрібно перейти в нову школу . Цього року
були привезені заготовки парт на чотири класи, які складалися на уроках
трудового навчання .
1965-1966
рр. – директором школи призначений Павловський Володимир Іванович , який
добудував у 1967році друге крило школи в честь 50-річчя КПРС, випросивши кошти
та матеріали у самому Києві. Завучем була Вакуленко Тетяна Матвіївна .У
новозбудованому приміщенні почали навчатися учні середніх класів . Учні
молодших класів продовжували навчатися в старому приміщенні .
1992 р. –
школа орендувала приміщення дитячого садочка для учнів початкових класів .
Немає коментарів:
Дописати коментар