Чарівний світ казок Шарля Перро
Чарівний світ казок Шарля Перро
Сьогодні бібліотека презентує книжкову виставку та розповідає про Шарля Перро цікаві факти
- У майбутнього казкаря було шестеро братів і сестер, з яких він був наймолодшим. Було б сім, але його брат-близнюк помер незабаром після народження.
- Один з його братів, Клод Перро, став визнаним архітектором. Він навіть доклав руку з створенню фасаду знаменитого Лувра.
- У 17-річному віці Шарль Перро вступив до університету, але кинув навчання. Потім він купив адвокатську ліцензію і п'ять років відпрацював на цій службі.
- Саме він поклав початок жанру літератури для дітей. « Казки матінки гуски » стали першою в світі книгою, виданою спеціально для дітей.
- Все дитячі казки Шарля Перро істотно відредаговані, так як їх авторські версії рясніють проявами жорстокості.
- Перші редакції « Казок матінки гуски » видавалися під псевдонімом П'єр д ’ Арманкур, під яким ховався його син. Книгу частково написав сам Шарль Перро, але ця невелика хитрість дозволила йому вивести П'єра, свого сина, у вищий світ.
- « Казки матінки гуски » були присвячені принцесі Орлеанської.
- Творче амплуа зіграло і негативну роль - до Шарлю Перро, який до того моменту вже був професором наук, стали ставитися зневажливо. Таким чином він втратив своє « право на вхід » у вищий світ.
- Його син, П'єр Перро, спершу потрапив до в'язниці за вбивство людини в вуличній бійці. Письменникові вдалося завдяки зв'язкам і грошам витягнути його з-за грат, після чого П'єр вирушив до армії, де незабаром і помер в одному з боїв.
- В останні роки життя Перро неодноразово шкодував про те, що став складати казки , так як вони, за його словами, зруйнували його життя.
"Я - українець. Оце і вся моя біографія" - В.Симоненко
"Я - українець. Оце і вся моя біографія" біографія" В.Симоненко
Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Зростав без батька. Про своє дитинство пізніше поет писав, що з рідних людей у нього були тільки мати і сивий дід, а татом він нікого не кликав і довгий час був упевнений, що так і повинно бути. Шістдесятник Василь Симоненко помер у ніч з 13 на 14 грудня 1963 року у неповні 29 років. Літературні критики називали його "поетом без каменю за душею""Коли Василь вперше побачив свою майбутню дружину, то купив отакенну корзину троянд, зробив із них вино, пригостив її, і причарував. А ще пообіцяв робити щовесни трояндове вино – щоб закріпити успіх", — пригадував Микола Сніжко. За його словами, Василь називав своє фірмове вино на французький манір – "Симоне". А дружину Людмилу – Люсьєн. "Треба перем’яти з цукром пелюстки троянд. М’яти потрібно руками. Коли пустять сік, додати води. А потім чекати, поки заграє. Тільки треба брати лише рожеві троянди, вони найкраще для цього підходять".
Симоненка називали літературним бунтарем: він не терпів несправедливості, прагнув не тільки свободи, але й визнати Україну самобутньою державою. Він виступав проти компартії та всевладдя.
У ніч проти 14 грудня 1963 році у неповні 29 років поет помер у черкаськiй лiкарнi. Під час похорону до рук друзів поета потрапляють його щоденники й архів. Однак після цього Симоненка в Україні не видаватимуть 15 років.
Через 35 років після смерті в його робочому кабінеті відкрили кімнату-музей. На столі лежать рукописи віршів, перо, стоїть машинка. Збоку – вішак із плащем і капелюхом. А на полиці шафи – підкова.
1965 року Симоненка висунули на Шевченківську премію. Проте не судилося. Поет отримав її лише через 30 років, уже в Незалежній Україні, посмертно…
"Я - українець. Оце і вся моя біографія" біографія" В.Симоненко
"Коли Василь вперше побачив свою майбутню дружину, то купив отакенну корзину троянд, зробив із них вино, пригостив її, і причарував. А ще пообіцяв робити щовесни трояндове вино – щоб закріпити успіх", — пригадував Микола Сніжко. За його словами, Василь називав своє фірмове вино на французький манір – "Симоне". А дружину Людмилу – Люсьєн. "Треба перем’яти з цукром пелюстки троянд. М’яти потрібно руками. Коли пустять сік, додати води. А потім чекати, поки заграє. Тільки треба брати лише рожеві троянди, вони найкраще для цього підходять".
Симоненка називали літературним бунтарем: він не терпів несправедливості, прагнув не тільки свободи, але й визнати Україну самобутньою державою. Він виступав проти компартії та всевладдя.
У ніч проти 14 грудня 1963 році у неповні 29 років поет помер у черкаськiй лiкарнi. Під час похорону до рук друзів поета потрапляють його щоденники й архів. Однак після цього Симоненка в Україні не видаватимуть 15 років.
Через 35 років після смерті в його робочому кабінеті відкрили кімнату-музей. На столі лежать рукописи віршів, перо, стоїть машинка. Збоку – вішак із плащем і капелюхом. А на полиці шафи – підкова.
1965 року Симоненка висунули на Шевченківську премію. Проте не судилося. Поет отримав її лише через 30 років, уже в Незалежній Україні, посмертно…
НАРОДЖЕНІ В РІЗДВЯНЕ НАДВЕЧІР’Я
6 січня 1897 р. - 8 січня 1965 р.
Поетів Володимир вважав незвичайними людьми. Йому здавалося, що до поетів частіше, ніж до будь-кого іншого, проявляють прихільність дівчата, що дарують їм свою любов.
Вперше спробував написати вірш російською мовою у 1912 році.
Володимир Сосюра говорив про себе:
" Я схожий на мамку, татка і на себе. Маленьким я боявся кавунів: вони здавались мені сплячими звірами».
Володимир Сосюра користувався величезною популярністю у жінок, які божеволіли від нього. Його відносини з ними характеризуються в деяких джерелах як «знайомства, що доводили дівчат до еротичного безумства». У нього було безліч романів. Поет після кожної з любовних пригод говорив:
– Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.
Сосюра називав себе «сивим хлопчиком», інші його іменували «Дон Жуаном», «прототипом Івана Бездомного», «душевним ексгібіціоністом»...Володимир Сосюра входив до складу особистої варти Петлюри.
Немає коментарів:
Дописати коментар