75 років з дня визволення сіл Кордишівка , Побережне та Степанівка від  німецько-фашистських загарбників.

 Спогади оживають...

§ Вже з вересня 1941 року на території колишнього Вороновицького району  боротьбу з окупантами розгорнули 3 підпільні групи. Організатором і керівником однієї і з них став  І.Ф.Яковенко , до війни працівник редакції районної газети . До складу групи входили Д.Андріяш , І.Галаган , С.Самофалов , А.Суворов , М.Сученко , О.Сученко , Б.Шуляк.
    Згодом виникла ще одна група в Зарудинцях , яку очолив Павло Тимофійович Гармідер . Член групи працівник друкарні  М.Сученко складав і друкував листівки . Ворогу вдалося натрапити на слід підпільників . 27 грудня 1943 р.  гестапівці вдерлися до квартири І.Ф.Яковенка і на місці розстріляли його . Були заарештовані М.Сученко та  О.Самофалов , яких пізніше розстріляли в гестапо .
    Група у Побережному зазнала поразки . Були  заарештовані  дівчата-зв’язкові . Катерина Салецька  закатована в гестапо , а Пацалюк Марія через деякий час повернулась у село . 
   16 молодих хлопців та дівчат було відправлено німцями в Германію . Одна з них (Римаренко Ганна) додому не повернулась , проживала у Франції .
    Визволення , знемагаючим від фашистського гніту селам району принесли у березні 1944 року 306,183,241,221,237 та 70 гвардійська стрілецькі дивізії 38-ї армії, якою командував генерал армії , а згодом – маршал К.С.Москаленко .
Села Побережне (Зарудинці)  ,  Степанівку , Комарів , Вороновицю  від німецько-фашистських  загарбників звільняли  двічі . Першого  разу  село було звільнено в ніч  з 6-го на 7-ме  січня 1944 року  в ході  Житомирсько-Бердичівської наступальної  операції .

                      За Побережне і Степанівку був жорстокий бій . Втрати ворога невідомі (очевидці розповідають , що в Степанівці  були розстріляні 12  німецьких офіцерів та 7 солдат РОА (армії Власова)та знищено 2 артилерійські гармати . 

                   Втрати  радянської Армії склали: 38 солдат , серед них командир капітан  Пустовойтов , два сержанти – дівчата медсестри , льотчик старший сержант Чаусов    (померли від ран і переохолодження на полі бою , ми називаємо  те   місце «Сіножать». Як стверджують очевидці,  кожухи з поранених  і вбитого льотчика  зняв місцевий селянин Пацалюк Василь).  Був збитий один радянський літак і підбито  сім танків.  До сьогодні рідні розшукують  могили двох солдат , зниклих безвісті  на полі  бою  за Степанівку.                                                                                                  Завершилася    Житомирсько-Бердичівська   операція  15 січня 1944 року.

         Того ж дня  в села Степанівку і Зарудинці  знову ввійшли німці .

Окупація подовжувалась до 14 березня 1944 року  село остаточно звільнили від      німецько-фашистських загарбників . 

     В Степанівці встановлено пам’ятник  воїнам ,  які загинули в бою за наші села .  
Поховані вони  у селищі Вороновиця.