У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року Василь Стус пішов із життя в тюремному карцері, але його душа залишилася з Україною. Його слово, вистраждане й чисте, сьогодні звучить як тиха молитва і як вогонь, що не гасне. Стус — це любов до рідної землі, яка сильніша за смерть.

Пам’ятаємо.